Доброго
дня, шановне панство!
Я рада вітати вас усіх на цьому блозі!
Наш колектив створений відносно нещодавно. І хоча
більшість вже встигла з багатьма потоваришувати, погодьтеся, один про одного ми
знаємо відносно мало. Тому саме сьогодні я хочу розповісти вам дещо про мене,
про моє життя та мої захоплення.
Ну, почнемо з головного. Мене звати Анастасія
Тарасенко. Нещодавно я відсвяткувала своє 16-річчя. У дитинстві я думала, що 16
років – це дуже багато, і чомусь була впевнена, що до цього віку я вже
визначуся у своїх планах на майбутнє, буду знати, яку професію хочу опанувати
та у якому масті жити. Та ось дуже швидко промайнули ці роки і всі мої дитячі
сподівання зруйнувалися, коли я зранку 17-го вересня цього року відкрила очі.
Та я знаю, що в мене ще все попереду =)
А від планів на майбутнє плавно переходимо до
минулого. У дитинстві я була дуже допитливою дитиною. Саме ця жага до чогось
нового в першому класі привела мене у театр народного танцю «Надія», якому я
присвятила 7 років. Але у 7-му класі я раптово подумала: «А, може, варто
спробувати ще щось, окрім танців?». Після того доля привела мене у спортивну
секцію з волейболу. І ось вже третій рік я намагаюся опанувати цей вид спорту і
мрію їздити на змагання, аби займати там призові місця та досягати нових
вершин.
Продовжимо тему захоплень. Як і багато людей в
цьому світі, я дуже люблю подорожувати. Адже подорож – це завжди цікаво та
непередбачувано. Я дуже люблю те відчуття, коли їдеш у потязі і розумієш, що на
тебе чекає велике різноманіття нових вражень та емоцій. За своє життя мені
пощастило побувати у дивовижній Умані, надзвичайному Кримському півострові,
величному та могутньому Києві… Та найбільше мене вразив старовинний та казковий
Львів. Він зачарував своєю неповторною архітектурою, вбрався у кров та змусив
закохатися в себе!
Сьогодні я знову, як у дитинстві, будую плани на майбутнє, мрію
здобути освіту, знайти гарну роботу, багато подорожувати, створити сім’ю та,
найголовніше, жити під мирним небом. Гадаю, що цього разу всі мої сподівання
здійсняться.
Читая рассказы о себе других девченок,чувствую себя "нищей на слова".как-то у меня все сухо и неинтересно(
ОтветитьУдалитьЯ не згодна з цим. Просто у тебе свій стиль розповіді: стислий, лаконічний, неординарний. Притаманний тільки Маші Скрипник. А вірш чого вартий!!! Скільки аплодисментів зірвав! Навіть Наталю Жоржівну примусив взятися за перо!
ОтветитьУдалитьЯ впевнена: ми ще не один раз із великим задоволенням прочитаємо або послухаємо твої "сухі та нецікаві" твори.
Гарна розповідь! Анастасія, всі твої мрії обов'язково здійсняться. Головне вірити в краще та прямувати до їх здійснення!
ОтветитьУдалитьВеличезне дякую)
ОтветитьУдалить