четверг, 18 сентября 2014 г.

Всі великі події починаються з спілкування

Доброго дня, шановне панство!
Я рада вітати вас усіх на цьому блозі!

Наш колектив створений відносно нещодавно. І хоча більшість вже встигла з багатьма потоваришувати, погодьтеся, один про одного ми знаємо відносно мало. Тому саме сьогодні я хочу розповісти вам дещо про мене, про моє життя та мої захоплення.
Ну, почнемо з головного. Мене звати Анастасія Тарасенко. Нещодавно я відсвяткувала своє 16-річчя. У дитинстві я думала, що 16 років – це дуже багато, і чомусь була впевнена, що до цього віку я вже визначуся у своїх планах на майбутнє, буду знати, яку професію хочу опанувати та у якому масті жити. Та ось дуже швидко промайнули ці роки і всі мої дитячі сподівання зруйнувалися, коли я зранку 17-го вересня цього року відкрила очі. Та я знаю, що в мене ще все попереду =)
А від планів на майбутнє плавно переходимо до минулого. У дитинстві я була дуже допитливою дитиною. Саме ця жага до чогось нового в першому класі привела мене у театр народного танцю «Надія», якому я присвятила 7 років. Але у 7-му класі я раптово подумала: «А, може, варто спробувати ще щось, окрім танців?». Після того доля привела мене у спортивну секцію з волейболу. І ось вже третій рік я намагаюся опанувати цей вид спорту і мрію їздити на змагання, аби займати там призові місця та досягати нових вершин.
Продовжимо тему захоплень. Як і багато людей в цьому світі, я дуже люблю подорожувати. Адже подорож – це завжди цікаво та непередбачувано. Я дуже люблю те відчуття, коли їдеш у потязі і розумієш, що на тебе чекає велике різноманіття нових вражень та емоцій. За своє життя мені пощастило побувати у дивовижній Умані, надзвичайному Кримському півострові, величному та могутньому Києві… Та найбільше мене вразив старовинний та казковий Львів. Він зачарував своєю неповторною архітектурою, вбрався у кров та змусив закохатися в себе!
Сьогодні я знову, як у дитинстві, будую плани на майбутнє, мрію здобути освіту, знайти гарну роботу, багато подорожувати, створити сім’ю та, найголовніше, жити під мирним небом. Гадаю, що цього разу всі мої сподівання здійсняться. 

4 комментария:

  1. Читая рассказы о себе других девченок,чувствую себя "нищей на слова".как-то у меня все сухо и неинтересно(

    ОтветитьУдалить
  2. Я не згодна з цим. Просто у тебе свій стиль розповіді: стислий, лаконічний, неординарний. Притаманний тільки Маші Скрипник. А вірш чого вартий!!! Скільки аплодисментів зірвав! Навіть Наталю Жоржівну примусив взятися за перо!
    Я впевнена: ми ще не один раз із великим задоволенням прочитаємо або послухаємо твої "сухі та нецікаві" твори.

    ОтветитьУдалить
  3. Гарна розповідь! Анастасія, всі твої мрії обов'язково здійсняться. Головне вірити в краще та прямувати до їх здійснення!

    ОтветитьУдалить